понеділок, 30 січня 2017 р.

Текстовий опис музею


                      Текстовий опис оглядової екскурсії
         Осередком національно – патріотичного виховання учнів у Гірницькій загальноосвітній школі І – ІІ ступенів №18 Селидівської міської ради є шкільний етнографічний музей «Берегиня», мета якого – залучення молодого покоління до вивчення та збереження історико – культурної спадщини свого народу, формування особистості школяра на основі духовно – моральної культури і традицій українців.
         Ініціатором створення музею була колишня вчителька української мови та літератури Плоха Євдокія Архипівна. Під її безпосереднім керівництвом на початку 90 – х років ХХ ст. вчителями, учнями та батьками школи була зібрана етнографічна колекція, що стала основою фондів майбутнього музею. Концепція музейної кімнати, яка б відтворювала типовий інтер’єр української хати, виникла не випадково: хотілося не лише максимально достовірно відтворити побут українців минулого, а й побудувати свою світлицю – затишне й урочисте водночас місце зустрічі однодумців.
         28 січня 2002 року музей «Берегиня» отримав свідоцтво про відомчуреєстрацію при закладі освіти (свідоцтво УОН №69)
         Керівник музею Сапунова Олена Йосипівна, вчитель української мови та літератури.
         Організаційна робота музею ( вищим органом є Рада музею – 11 чоловік, які очолюють основні сектори; опікунська рада – 5 чоловік, яка надає методичну та практичну допомогу;екскурсоводи - 8 учнів.
         Методичне керівництво здійснюють – методкабінет відділу освіти міської ради, ОЦТК.
         Адреса музею – 85487, Донецька область, м. Гірник, вул. Шевченка,79, Гірницька ЗОШ І – ІІ ст. №18 Селидівської міської ради.
         Структура музею – експозиції та фондосховище. Музейне приміщення складається з 2 кімнат та фондосховища.
         Площа музею:
1. Загальна – 75, 7 м2
2. Експозиційна – 195, 7 м2
3. Фондосховище – 25 м2
Фонди музею
1. Загальна кількість одиниць збереження – 814 год.
2. Кількість музейних предметів основного фонду – 782 год.
3. Науково – допоміжних – 36 од.
         Експозиційні розділи музею:
-         «Дивосвіт української хати»
-         «Предмети домашнього вжитку»
-         «Сучасний побут»
-         «Український національний одяг»
-         «Домашні обереги»
-         «Турбота про здоров`я людини в традиціях українського народу»
-         «Ніхто не забутий, ніщо не забуте»
-         «Берегиня роду нашого»
Дата останньої реекспозиції– січень 2013 року
Режим роботи музею – вівторок, п’ятниця, з 14.00 до 16.00 години
 Оглядова екскурсія «Мій край, моя родина- це моя історія»в етнографічному музеї «Берегиня» розпочинається з розділу «Дивосвіт української хати» і закінчується розділом «Берегиня роду нашого». Тривалість оглядової екскурсії-20 хвилин.
 Перелік назв тематичних екскурсій:
1. «Дивосвіт української хати»
2. «Моя оселя-це родинне вогнище»
3. «Український одяг»
4. «Вишивка-вид народно-прикладного мистецтва»
5. «Український рушник»
6. «Звичаї, обряди українського народу» (та на замовлення)
         Шкільний етнографічний музей «Берегиня» має вигляд української світлиці початку ХХ ст. Головне місце в ній займає святий кут з іконою Божої Матері кінця ХІХ ст., прикрашеною рушником та лампадкою. Центральне місце - стіл, з полив`яним посудом на ньому,що символізує добробут родини,та макет печі, розмальований візерунками, як оберіг сімейного вогнища. Меблі у світлиці дерев`яні (лави та ослони у кутку під іконами та вздовж стіни, стіл, табурети, колиска, скриня (обкована), мисник з керамічними та дерев`яними виробами).
         Великий інтерес викликають старі фотокартки на стінах, обрамлені рушниками, із зображенням людей початку ХХ ст. Будемо відвертими – не завжди ми знаходимо місце для них, а більше завішуємо стіни всякою всячиною. А з цього і починається повага до свого роду, до своїх батьків.
         Найсокровенніше місце у хаті там, де знаходиться колиска для немовляти. Ніжна і лагідна материнська колискова створювала для дитини світ гарних, ліричних образів. У народі існував звичай: стару колиску ніколи не викидали, а берегли доти, доки жили в хаті. Робили її з клена чи ясена,щоб діти були співучими.
         У розділі «Предмети домашнього вжитку» представлені предмети старовини кінця ХІХ ст., першої та другої половини ХХ ст. Це прядки, гребінки, днище, рубель, качалки, праник, мотовило, веретена;  зразки посуду: дерев`яні ложки, виделки, кружки, кухлики, куманці, чайники, тарілки; предмети повсякденного побуту: глечики, самовари, горщики, чавуни, макітри, рогачі, коромисла, праски, кочерги; предмети тимчасового користування: скриня, лавки, табурети, серп, ціп, коса та інші предмети.
         Розділ  «Домашні обереги» присвячується роботам народних майстринь. Захоплення викликають вишиванки, рушники та картини, вишиті хрестиком та гладдю. За свідченням давніх літописців жінка за шитвом – це священний ритуал, вияв найвищого рівня доброчинності. Символи – образи її вишивки – це своєрідний тайнопис. На базі нашого музею проводяться майстер – класи майстринь – вишивальниць. Перевершила всіх у вишивальній справі Міхно Євдокія Михайлівна, яка поповнила експозицію музею серветками, рушниками, картинами, покривалами, вишиванками, самотканими килимами та ознайомила учнівз технікою володіння прядкою.
 Як історично – традиційні, так і сучасні експонати представлені в розділі «Український національний одяг». Це і вишиті сорочки (чоловічі, жіночі, дитячі), спідниці, керсетки, хустки, шаровари, плахти, кожух.
         Учні фольклорних колективів одягають костюми, які створені за національними традиціями.
         Розділ «Турбота про здоров`я людини в традиціях українського народу» знайомить відвідувачів музею з лікувальними властивостями рослинного світу нашої місцевості, зразками лікарських рослин та анотацією до них.
         З нагоди 60 – ти річчя Перемоги нашого народу в роки Другої світової війни у нашому музеї було відкрито розділ «Ніхто не забутий, ніщо не забуте», у якому зібрані документальні матеріали про ветеранів – земляків років Другої світової війни ( листи, скани документів, аудіо записи спогадів ветеранів, рукопис «Спогади про війну» Радченка І.О.) та воїнів – афганців. У 2015 році розділ поповнився експонатами, наданими  воїнами АТО. Представлені фотознімки, відеофільм  «Маленьке місто великих людей»(створений учнем 8 класу Долгушиним Віталієм) , зроблені бійцями записи в «Журналі відгуків» музею.
           Розділ «Берегиня роду нашого» розповідає про засновницю нашого шкільного етнографічного музею «Берегиня» - ветерана Другої світової війни, ветерана праці, почесного громадянина м. Селидового – Плоху Євдокію Архипівну.
         Матеріали етнографічного музею використовуються на уроках української мови та літератури, образотворчого мистецтва, художньої культури, історії, основ правознавства, основ здоров’я, географії, українознавства
         У музеї проводяться екскурсії, заочні подорожі, тематичні уроки, літературні читання, народознавчі свята, бібліотечні години, мистецькі вітальні,інформаційно - пізнавальні бесіди, зустрічі з відомими людьми, читаються лекції.
         Комплекс різноманітних форм науково – просвітницької роботи музею сприяє розширенню кругозору, вихованню патріотичних почуттів у молоді, формує життєві компетентності, національну самосвідомість та громадську активність.

Немає коментарів:

Дописати коментар